Нікополь Дніпропетровської області - місто обласного підпорядкування і районний центр, розташований на правому березі Каховського водосховища в 121 км на південний захід від обласного центру міста Дніпропетровськ.

Нікополь має річковий порт, залізничну станцію на магістралі Апостолове-Запоріжжя. Через місто проходить автомобільна дорога республіканського значення Запоріжжя-Кіровоград.

Територія міста в міських межах - 5 тис. га. Населення Нікополя станом на складає 149,8 тис. осіб.

Залюднення території, де знаходиться зараз сучасне місто Нікополь, за результатами археологічних досліджень відноситься до часів неоліту, доби міді-бронзи, скіфо-сарматського періоду. Вона була зручна для заселення внаслідок перетину саме тут торгового водного (по Дніпру) та сухопутного шляхів, зокрема відомого в VІ-ХIII ст. "із варяг у греки" та Соляного з Криму. Тривалий час (із IV по XIV ст.) цей край входив до складу володінь різних кочових народів - гунів, аварів, болгар, хозар, угрів, печенігів, половців, нагаїв.

У кінці XV ст. землі за Дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки. Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться Нікополь, Микитин Ріг і Лиса Гора є в щоденнику посла німецького імператора Е.Лясоти.

У кінці ХVIII - першій половині XIX ст. Нікополь розвивався як торгово-ремісниче містечко. У другій половині XIX ст. у ньому з'явилися перші промислові підприємства - завод сільськогосподарського інвентарю, чавуноливарний тощо. На розвиток Нікополя мали великий вплив видобуток марганцю на р. Солоній з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг-Нікополь-Олександрівськ у 1903 році. У 1921 році Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року - райцентр Криворізької округи.

У 1926 році Нікополю було надано статус міста.

У 30-ті роки XX ст. у Нікополі було збудовано найпотужніший в СРСР Південнотрубний завод, значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства. У 1932 році місто увійшло до складу Дніпропетровської області. У 1934 році Нікополю був наданий статус міста обласного підпорядкування.

У 50 - 80-ті роки Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії - Південнотрубний завод та завод феросплавів (з 1966 року), машинобудування - заводи кранобудівний, легкої та харчової промисловості, будматеріалів. Місто нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Економічну основу міста складають: ЗАТ "Нікопольський завод феросплавів" (основний виробник в Україні агломерату, флюсів, феросплавів), ЗАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" із системою закритих акціонерних товариств "Ют. і Ст.", "Нікопольський завод нержавіючих труб", "Нікотьюб", "Труболіт" (асортимент труб), ВАТ "Нікра" (запчастини для сільськогосподарської техніки, крани), ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" (засувки для трубопроводів), ВАТ "Нікопольський прядильно-нитковий комбінат" (нитки, пряжа), ЗАТ "Рибокомбінат" (рибопродукти), ВАТ "Пивзавод" (напої), ВАТ "Механік" (товари широкого вжитку), ВАТ "Хлібокомбінат" (хлібопродукти), ЗАТ "Надія" (швейні вироби) та інші.

Нікополь має всі сучасні види зв'язку, є телевізійний ретранслятор, телеграф, міжміська телефонна станція, радіовузол, виходять 6 міських газет, працюють 3 міські телестудії.

У місті широко розвинута система освіти: 33 дошкільних заклади, 28 загальноосвітніх шкільних закладів, 3 професійно-технічних училища, 4 середніх спеціальних навчальних заклади, 5 вищих навчальних закладів, серед яких найбільшою популярністю користуються Нікопольський юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди та Нікопольський інститут Запорізького державного університету.

Для культурних потреб мешканців міста працюють Краєзнавчий музей, 13 бібліотек, 3 палаци культури, Палац урочистих подій, 6 клубів, 2 школи мистецтв (у т.ч. одна приватна), кінотеатр. У місті діють духовий оркестр, народний фольклорний ансамбль "Микитин Ріг", народний ансамбль танцю "Радість", український народний музично-драматичний театр, естрадний театр танцю "Богема".

Медичну допомогу населенню надають 22 заклади: серед них - 3 лікарні, пологовий будинок, станція швидкої медичної допомоги, стоматологічна поліклініка, 16 амбулаторно-поліклінічних установ.

У 2000 році Нікополь зайняв перше місце у Дніпропетровській області в огляді-конкурсі на кращу організацію фізкультурно-оздоровчої роботи, яка базується на 2 стадіонах, 3 спортклубах, 5 спортшколах, яхт-клубі. Найбільш розвинутими видами спорту у місті є легка атлетика, футбол, волейбол, вітрильний спорт, кікбоксинг, боротьба дзюдо й самбо. В останні роки місто дало путівку у великий спорт Г.Шайдуко й О.Антоновій - учасникам XXVI Олімпійських ігор, Р.Шуренку - учасникові XXVII Олімпійських ігор.

У Нікополі взято на державний облік і під охорону 68 пам'яток, у т.ч. історії й культури - 44, монументального мистецтва - 3, архітектури й містобудування місцевого значення - 20. Церква Різдва Богородиці охороняється державою як пам'ятка республіканського значення.

Нікополь є учасником українсько-американської програми "Партнерство громад для поширення досвіду місцевого самоврядування". Його партнером є м. Толідо (штат Огайо, США).